headpiece

Чернігів туристичний: враження туриста-журналіста з Чернівців

Чернігів і Чернівці знаходяться у різних частинах України. Кореспонденти чернівецької газети «Молодий буковинець» Людмила Осадчук та чернігівської газети «Сім днів» Андрій Липлянський перевіряли два однакових і одночасно два різних міста. Вражень чимало. Є з чим порівняти і чому повчитися. 
Журналісти вивчали у Чернігові та Чернівцях важливі речі для громад: туризм, громадський транспорт, владу та мерів. Про спільне і різне міст Чернігова і Чернівців у новому проекті «Чекінг у ЧЕ». 

Чернівці та Чернігів – міста туристичні. І в одному, і іншому є що подивитися. Наскільки комфортно у Чернігові туристу з Чернівців, а у Чернівцях – туристу з Чернігова. Два враження про два міста. Перше — читайте тут. А зараз — думка колег з Чернівців.
Про добиранняПерша проблема, з якою стикаються туристи, які хочуть виїхати з Чернівців до Чернігова, – добирання. Потяга, який би йшов із Чернівців до Чернігова, не існує. Так само не знайшла я прямого потяга до цього міста ні з сусідніх Івано-Франківська, Львова чи Кам’янця-Подільського.Придбати квиток із Чернівців до Києва за день виявилося традиційно складно. Тож я вирушила автобусом до Кам’янця-Подільського (100 грн.), потягом до Києва (230 грн.) та маршруткою до Чернігова (150 грн.). Усього 670 кілометрів, 380 гривень і 16 годин на дорогу. 

Про проживанняДля проживання у Чернігові є чимало пропозицій: готелі, хостели та приватні квартири. Ціна у готелях комфортного номера стартує від 650 гривень. Оренди квартир та апартаментів – чимало. Ціна починається від 250 гривень і до 1,7 тисячі гривні на добу. Вибрала квартиру за 500 гривень на добу. Сподобалися великі вікна та краєвид – річка і парк. 
Зателефонувала на вказаний номер. Жінка повідомила, що місце є. Але попередила, що у будні квартира має одну ціну, а на вихідних вартість зростає на 50 гривень. Заїзд – о 14.00, виїзд о – 12.00. 
Згодом помітила, що ціна цієї квартири на різних сайтах відрізнялася. І якщо я за дві доби заплатила 1050 гривень. То натрапляла на пропозиції і у1650 гривень. Тож краще варіанти порівнювати.
Ще одна перевага квартири виявилася у тому, що мені не довелося чекати заселення до 14.00. О дев’ятій ранку власники квартири зателефонували і повідомили, що квартира вільна. Тож о десятій ранку я вже отримала ключі. Чоловік, який дав ключі, сфотографував мій паспорт і без жодних заперечень виписав документи про проживання. Фото квартири в Інтернеті виявилося правдивим. Тож у центрі міста я споглядала широкий проспект, річку та парк.

Про туризмОдразу зорієнтуватися у незнайомому місті трохи складно. Але вже за кілька годин у Чернігові доволі важко заблукати. Вулиці тут розташовані по периметру кварталами. 
Щоби знайти історичні пам’ятки, головне дійти до театру або площі Красна. Далі можна орієнтуватися за вказівниками.Чернігівський вал, Катерининська церква, Десятинна церква – основні архітектурні пам’ятки. Все це знаходиться у центрі і близько одне від одного. Їхати транспортом потрібно лише до Антонієвих печер – одна з головних пам’яток Чернігова.
У центрі міста не побачила книжкових крамниць, не одразу вдалося знайти сувенірні крамнички. Лише після поради чернігівців завітала до крамнички під назвою "Зелена лавка". Щойно зайшла і почала розглядати сувеніри, продавець поцікавився, звідки я. Дізнавшись, що з Чернівців, розпитав про враження і запропонував заповнити анкету для туриста. Погодилася.
Запитували про враження від громадського транспорту, туристичного сервісу, стан історичних пам’яток. Після цього продавець запропонував мені у подарунок карту. На ній ретельно пояснив, як добратися до Антонієвих печер, і навіть розповів легенду, як вони з’явилися. 

Туристично-інформаційний центр шукала у міськраді Чернігова. І охоронець, і працівники на моє запитання дивувалися. Направили у відділ туризму в іншому приміщенні. Начальником відділу туризму та промоції виявилася молода і приємна Олена Костирко. Вона із захопленням розповіла про рідне місто. 
– Ми на шляху до того, щоби Чернігів став туристичним містом, – переконувала Олена Костирко. – Більшість туристів до Чернігова приїжджають із Києва. Багато шопінг-туристів із Білорусі, яка поруч. Та маємо мало туристів із Західної України. Наприкінці минулого року запустили прямий потяг "Івано-Франківськ-Чернігів" у тестовому режимі. Сенс у цьому потязі є, але він їздив лише місяць, і поки що чекаємо висновків "Укрзалізниці". 
Готуємося до відкриття туристично-іформаційного центру. Для туристів розробляємо різні маршрути: буклети для туриста, який приїхав на дві години, буклет для економного туриста, і для туриста заможного. 
Після розмови з Оленою я зрозуміла, що у Чернігові потрібно більше гуляти і відвідати якомога більше туристично-історичних об’єктів. До поради дослухалася. Ледве встигла на маршрутку до Києва.

Постскриптум"Буде можливість, ще раз сюди приїду""Чернігів. 1300 років" – перша вивіска, яка зустрічає туриста. Ця цифра мене вразила. А вже за десять хвилин мене як чернівчанку вражали широкі вулиці Чернігова. Широкі тротуари і дороги, тому навіть у час пік тут немає заторів. А ще тротуари у центрі місті рівні, без вибоїн і не розбиті. 
Здивувала і величезна територія площі Красна. "Це площа – друга найбільша після центральної площі Харкова, – розповів мені один із чернігівців пан Валерій. – А Красна не від кольору, а від слова "красна", тобто гарна".Тут справді гарно. Багато парків, скверів, надзвичайно багато зелені. Влітку Чернігів дуже органічний. Самі чернігівці зізналися, що взимку тут значно сумніше. 
Відстані у місті невеликі. Тому навіть не хотіла сідати у громадський транспорт. Тим більше маршрутки та тролейбуси, виглядали не краще, а подекуди і гірше, ніж у Чернівцях. Тож, озброївшись фотоапаратом, гуляла центральними вуличками Чернігова. Фонтан в одному сквері, фонтан в іншому сквері, фонтан біля Палацу урочистих подій – багато фонтанів. Клумба у вигляді білого рояля. Дерев’яні будинки з незвичною архітектурою посеред будинків радянського типу. Все це приваблює туриста. За три дні я не побачила ні стихійної торгівлі (лише волошки продавали на вулиці), ні безпритульних собак, ані великих контейнерів зі сміттям. 
А ось прикрим для мене виявився той факт, що у такому старому Чернігові української мови на вулицях майже не почуєте. Розмовляють лише російською. Тож недивним виглядав бігборд на центральній площі "Переходьте на українську мову! Українська мова – це наша зброя у війні з агеросором". 
Мені сподобалися усі мої співрозмовники, які розповідали про особливості свого Чернігова. Дякую Олені Костирко, начальнику відділу туризму Чернігівської міської ради, яка своїми захопливими розмовами про Чернігів переконала, що це місто варте уваги. Чернігівці люблять місто і хочуть змін у ньому. І зізнаються, що вони є: дороги ремонтують, сквери з фонтанами зробили, алею відновлюють. 
Про загальні враження скажу так: якщо буде можливість поїхати до Чернігова ще раз, я обов’язково сюди приїду! 

Чому варто поїхати до ЧерніговаОлена Костирко, начальник відділу туризму та промоції Чернігівської міськради:– Чернігів – місто легендарно-містичне. У нас є вікова історія, наприклад, Спасо-Преображенський собор, якому понад тисяча років. Збереглися пам’ятки періоду до монгольського завоювання Київської Русі. Ми готові показати туристові спокій та комфорт. 
Юрій Король, екскурсовод:– Третя частина давньоруської архітектури зосереджена у місті Чернігові на невеликій території, яку можна обійти за три-чотири години.
П’ять із 18 храмів домонголо-татарського періоду знаходяться у Чернігові. Більше лише у Києві. Тут цікаво і паломникам, і любителям архітектури. Історичні об’єкти доступні – вхідні квитки 25-40 гривень.
Варіантів відпочинку у Чернігові дуже багато. Почала працювати інфраструктура на туриста. Можна прожити і на сто гривень на добу, і на п’ять тисяч гривень. 
Їхати до Чернігова на один день – це замало. Атмосферу Чернігівщини можна відчути, якщо тут пробути хоча би тиждень.

Диво-місця ЧерніговаНа одній із стін Десятинної церкви є камінь, який виконує бажання. Туди потрібно покласти копійку, доторкнутися до каменя і загадати бажання. Місцеві мешканці запевняють, що бажання здійснюється.
У Єлецькому монастирі є ікона Єлецької Богоматері. Ця ікона мироточить і вважається чудотоворною. 
В Антонієвих печерах дуже сильна енергетика. Там є місця, де можна загадувати бажання, і вони здійснюються. Одна з легенд Антонієвих печер про привид духа монаха Тарасія. Він не любить, коли багато людей. Але його можуть бачити одинокі туристи. Допомагає зцілитися. 
Источник: 0462.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Категория: Общество
comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: