headpiece

Сергій Березенко: «Із 2020 року медична реформа запрацює на повну силу»

Сергій Березенко — один із найактивніших законотворців нинішньої каденції парламенту. За три роки роботи у Верховній Раді він став автором і співавтором понад 5 десятків різноманітних законодавчих ініціатив і 11 поправок. Просто для детального перерахунку цих усіх документів знадобиться чималий простір на газетних шпальтах. Тому ми вирішили розповісти вам, наші читачі, про найцікавіше із законодавчого доробку чернігівського нардепа. Тим більше, що в інтерв’ю він неодноразово наголошував на значущості депутатської роботи саме в законодавчому полі.
«Як народний обранець і представник Чернігова свої першочергові обов’язки і завдання я вбачаю в тому, щоб гідно представляти громаду в парламенті та працювати саме над імплементацією найпотрібніших людям законодавчих ініціатив. У цьому і полягає робота депутата, бо для вирішення решти питань є місцева влада», — вважає Сергій Березенко.
Проект закону про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини
Цей документ пропонує чітко визначити межі й види саме первинної медичної допомоги (первинна долікарська медична допомога, первинна лікарська медична допомога та первинна спеціалізована медична допомога), порядок надання допомоги на засадах сімейної медицини, права медиків цієї галузі та умови роботи, контроль якості послуг тощо.
Окрім того, законопроект пропонує встановити підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, за особливі умови праці, доплати за науковий ступінь, почесні звання, а також за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, інші надбавки й доплати, премії та винагороди, розмір і порядок установлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України.
Досвід розвинених країн показує наступне: саме первинна ланка і є найважливішою. Більше 80 відсотків проблем зі здоров’ям людини можна вирішувати на первинному рівні охорони здоров’я. Саме тому розвиток первинної медико-санітарної допомоги став для багатьох країн виходом із кризової ситуації в системі медицини. Частка лікарів загальної практики сімейної медицини серед усіх лікарів становить від 30 до 50%. Їхня питома вага найбільша у Франції — 54%, а найменша в Іспанії — 15%, у США таких фахівців 39%. У Європі на 100000 населення в середньому припадає 68 сімейних лікарів (від 47 в Нідерландах до 115 в Бельгії).
В Україні ж мережа закладів первинної медичної допомоги представлена 5,5 тисячі центрів первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторіями сімейної медицини, чисельність медичного персоналу налічує більше 35 тисяч людей, із них: 13 тисяч лікарів загальної практики — сімейних лікарів, середній персонал із медичною освітою за спеціальністю «загальна практика — сімейна медицина» — 22 тисячі фахівців. Один лікар загальної практики — сімейний лікар обслуговує дільницю від 1500 до 2000 осіб дорослого й дитячого населення (500–600 сімей).

«Нині це один із найважливіших медичних документів, який повинна ухвалити Верховна Рада, — говорить Сергій Березенко. — Оскільки створення умов для розвитку первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини дасть можливість покращити важливу складову національної безпеки держави — збереження і зміцнення здоров’я населення України. Без здорових громадян жодна країна не відбудеться. На жаль, 8 листопада цього року мої колеги так і не змогли проголосувати за цей законопроект, поки він вважається таким, що відхилили. Але це не означає, що над цією темою припиняється робота. Зовсім ні. Зауважу, що в проекті бюджету на 2019 рік закладені кошти для фінансування багатьох програм, у тому числі й рекордний бюджет первинної ланки медицини».
Мова йде про 15 мільярдів гривень, що на 2 мільярди більше, ніж було минулого року. Також запроваджується нова програма безкоштовних аналізів для всіх українців за рецептом, виписаним сімейним лікарем. А ще ініціюється пілотний проект — програма з відновлення екстреної меддопомоги і роботи за новими стандартами вторинної ланки в Полтавській області.
«Це дає нам надію, що з 2020 року медична реформа запрацює на повну силу», — сказав Березенко.
Проект закону про внесення змін до ЗУ «Про вищу освіту» щодо зміни системи управління закладами вищої освіти
У 2014 році Верховна Рада України ухвалила новий прогресивний і проєвропейський закон «Про вищу освіту» № 1556-VII, який мав призвести до кардинальних змін системи нашої вищої освіти, що повинні були забезпечити сталий розвиток суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможного людського капіталу і створення надійного фундаменту для розвитку високоефективної інноваційної економіки. Проте, на жаль, темпи проведення нагально необхідних змін, так потужно розпочатих одразу після ухвалення цього закону, сьогодні значно сповільнилися. Спостерігається стагнація вищої освіти, стрімке падіння її якості та колосальна міграція нашої молоді за кордон. Також немає жодного українського вишу в ТОП-500 (байдуже — державного чи приватного) в найавторитетнішому університетському рейтингу світу «Times Higher Education».
Наші виші вже давно потребують змін, у тому числі й в адмініструванні, будуванні наукової політики, відкритості світу, зміцненні дослідницької бази тощо.
«Цей законопроект пропонує зміни в управлінні вишем, перехід до моделі з елементами корпоративного управління: наглядові ради матимуть більший обсяг повноважень і, відповідно, мотивації сприяти діяльності закладу вищої освіти; ректор перестане бути таким собі господарником і зможе присвятити основні сили реалізації стратегічних завдань університету, а фінансовий директор буде фактично помічником ректора і призначатиметься ним за погодженням із наглядовою та вченою радами закладу вищої освіти, також зберігаються всі демократичні механізми виборів ректора», — прокоментував Сергій Березенко.
Особливої ваги набуває стратегічний план розвитку закладів вищої освіти. Зменшуються повноваження ректора в бік наглядової ради університету (за зразками західних вишів). Така модель управління має свої переваги, зокрема:
1) у роботі закладів вищої освіти забезпечуються принципи демократизму та відповідності західним цінностям (синтез американської та німецької моделей управління університетами);
2) посилюються всі ланки управління, і це зміцнює їхню мотивацію працювати на користь закладу освіти: усі допомагають усім, ніхто нікому не протиставляється;
3) через баланс повноважень досягається інституційне зміцнення закладів вищої освіти;
4) ректор може реалізувати свій лідерський потенціал в освіті через розробку стратегічного плану розвитку.
Запровадження такого підходу до управління сприятиме чіткому розподілу повноважень, що стане запобіжником для можливих бюрократичних/адміністративних неузгодженостей чи конфліктів. Це найдемократичніший механізм з елементами корпоративного управління, який буде вести до зростання взаємної відповідальності та суспільної довіри. Такі зміни в управлінській структурі неодмінно призведуть до поліпшення іміджу наших закладів вищої освіти і відновлення довіри до них.
Нині ця законодавча ініціатива пройшла всі експертизи й наприкінці вересня була включена до порядку денного поточної сесії Верховної Ради України.
Источник: 0462.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Категория: Политика
comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: