headpiece

Прогуляти школу? НікОли! Досвід Нової української школи від чернігівської родини

А ви часто стикались із ситуацією, коли дитина, навіть прихворівши, все одно рветься на уроки?
– У нас одного разу було зовсім не до жартів, – каже Олена Криса, мама 7-річної Лізи, учениці одного з пілотних класів школи № 25 м. Чернігова. – Бачу, що реально застудилася – треба лікуватись. А вона мало не плаче: «Як це не піду?! Я ж на цьому тижні лідер!»
Ліза, як і 29 її однокласників, разом із учителькою Аліною Коломійченко брала участь у пілотуванні нової української школи. Цілий рік навчання першокласників проходило за новими стандартами, які вже з вересня цього року в Україні примірять на всіх учнів перших класів.

Як воно – учитися по-новому?
– Коли дізналася, що клас, до якого записала свою дитину, буде експериментальним, спочатку хотіла перевести її в інший. Право вибору було, – зізнається Олена. – Але ми вдома порадились і вирішили не поспішати. По-перше, нам сподобалась учителька. Скажу чесно, ми її не обирали заздалегідь. Та коли прийшли на пробні заняття і побачили, як вона спілкується з дітьми, віддали перевагу саме їй. Вона налаштована не на авторитет батьків, а на авторитет дітей і має до них підхід. Як на мене, це головне. По-друге, вирішили, що перший клас особливої погоди не зробить, і якщо побачимо, що щось піде не так, завжди зможемо і підтягнути дитину в навчанні, і перевести її до іншого класу.
– Вона у нас взагалі була затятою противницею нової програми, – каже про свою дружину батько Лізи В’ячеслав Криса. – Тепер свою думку змінила.
– Я вважаю, що школа – це вже певний крок у доросле життя, – пояснює Олена. – Тому була переконана: гратися, навіть якщо це перший клас, уже недоречно. Треба привчатися до дисципліни, сидіти за партою, читати, писати, відповідати, у всьому слухатися вчителя. Нас так колись учили, і я вважала, що так – правильно. Але з кожним новим днем перебування Лізи в пілотному класі переконувалась у протилежному. Виявилось, що нова програма дійсно досить класна. Сучасні діти інші, не такі, як ми були колись. Вони налаштовані на свободу. І сидіти у рамках, що сковують, їм уже тісно.
– А як щодо дисципліни?
– Наприкінці року в Лізиному класі був відкритий урок. Запросили всіх батьків. І судячи з того, що я побачила, нові підходи працюють. Усі діти поводилися гарно, усі без винятку були активні на уроці. Хоча, як мені відомо, у класі є й ті, що відстають, і дуже великі непосиди. Та всі вони чули вчительку, і їй для цього не потрібно було кричати чи якось погрожувати. Учні поводилися невимушено. Не було якихось таких завчених фраз, як колись у нас на відкритих уроках. Видно, що діти просто спілкувались, висловлювали свої думки. Кожному хотілось взяти участь у тому чи іншому завданні.
– Думаєте, це заслуга нової програми?
– Мені здається, великий плюс такого результату – ще й наявність у класі сучасних технологій. У нас була інтерактивна дошка, відеоапаратура. Звісно, дітям цікаво.
– А ще багато чого залежить від учителя, – підключається до розмови В’ячеслав. – Як вона зможе налаштувати дітей у класі на взаємоповагу, на отримання знань. Нашій це вдалось. Вона з ними спілкується по-сучасному. По-сучасному реагує так. Діти вважають її класною.
Мамі сподобалась математика, дочці – письмо
У В’ячеслава та Олени, окрім Лізи, є ще й старша донька – 14-річна Маша, уже дев’ятикласниця. Тому, як досвідчені батьки, вони можуть не тільки зробити висновки про нову програму, а й порівняти її зі старою.
– Найбільше, що мені сподобалось у новій програмі, – це математика, – каже Олена. – Якщо колись були сухі цифри, то тепер усе працює на уяву. Раніше максимум, що було з наочності, – це «два яблука, додали ще три, стало п’ять». Тепер же вони малюють, наприклад, числову пряму, поділки об’єднують дужками і таким чином пояснюють дію додавання – у дитини більше розвивається уява.
Якихось суттєвих змін для батьків я не побачила. Ми займалися вдома і зі старшою дочкою, і з меншою. Щоправда, у меншої доньки обов’язкових домашніх завдань не було, тільки по бажанню. У нас таке бажання було.
Робочі зошити майже ті ж самі, тільки більш яскраві й сучасні. До речі, видавали їх нам безкоштовно. Більшість завдань мовленнєвих, на орієнтир. А от писати мало.
У читанні теж особливих змін не відбулося: букви, склади, тексти. Той же самий буквар, тільки трошки розширений, цікавіший, осучаснений.

– Успіхами Лізи задоволені?
– Так, вона старається. Перші півроку успіхи учнів відзначали наклейками, потім почали писати у щоденник  – «добре», «відмінно», «погано». У кінці першого класу всім дали «Свідоцтво досягнень», яке характеризує дитину різносторонньо. Протягом року на індивідуальних зустрічах учителька також підказувала, на що треба звернути увагу, давала поради і стосовно навчання, і стосовно спілкування. Наприклад, по закінченні першої чверті нам сказали, що Ліза не досить вільно спілкується з однокласниками. Для неї це був чужий колектив, раніше ні з ким з цих дітей вона не була знайома, бо ж у садочок ходила з іншими. Ми стали більше обговорювати з дочкою тему взаємовідносин у класі. Тепер у неї багато друзів.
– Найкращі подруги – Аня, Діана. Із хлопчиків дружу з Данею і Ванею, – розказує вже сама Ліза.
А от на запитання про улюблений урок відповідає: «Подобається письмо». Каже, що кожного разу переписували нові цікаві тексти. Найцікавіша тема, що запам’яталась, – «Мода».
Зі шкільного життя «пілотників»
Ліза із задоволенням ділиться своїми враженнями про школу.
– Подобалось складати LEGO, ходити на вулицю, грати з м’ячем. А ще бути лідером і кожного понеділка зранку ділитися своїми враженнями про те, як провела вихідні, – каже дівчинка.
Стосовно сказаного мама Лізи висловлює й свою думку:
– У дитини є бажання йти до школи, бо там нема такого, що на першому ж уроці їх відразу посадили за парти і треба читати чи писати. Є ранкова зустріч, від якої вони у захваті. Є вільна форма спілкування навіть під час уроку. Вони більше рухаються. На уроках спілкуються у парах, у групах. Кожного тижня у групах визначається лідер. І діти, щоб завоювати оцю роль (це як за честь!), стараються вчитися.
– Мені подобається, що Ліза стала більш комунікабельною, – резюмує татко. – Вона без проблем знайомиться з новими людьми і вільно спілкується. А зараз це чи не найголовніше в житті.
Батькам першокласників
Як підготувати дитину до школи?
• Влітку треба, щоб діти більше розфарбовували, вирізали, клеїли, ліпили з пластиліну, тобто розвивали дрібну моторику рук. А от ціле літо гризти граніт науки (вчитися читати чи писати) не потрібно, краще відпочити і набратися сил, – радять педагоги-пілотники зі школи №25.
• Коли ж батькам не терпиться повчити свою дитину, важливо, аби вони робили це правильно. Наприклад, букви треба вчити звуками: не «пе», «ер», «ен», а «п», «р», «н». А писати письмові літери взагалі не варто, краще вже тренуватися виводити усілякі гачечки.
• А ще важливо – вчити дитину розмовляти! Прочитати їй казку і попросити переказати. Ділитися з нею своїми почуттями і переживаннями та дізнаватися те ж саме від неї. Бо, хто, як правило, стає успішнішим у школі? Той, хто уміє слухати і переказувати.
• Також неодмінно потрібно навчити дитину зав’язувати шнурки, застібувати ґудзики і взагалі самостійно вдягатися. Важливо, аби вона у школі не була безпорадна, а вчителька не перетворювалась на нянечку.

• І найголовніше – днів за десять до 1 вересня, потрібно привчити організм дитини до шкільного режиму дня. Тобто вчасно лягати спати і звикнути прокидатися у визначений час. Бо інакше школа почнеться для першокласника, який ціле літо спав до обіду, зі стресу.
Що покласти у портфель?
Не потрібно купували усе підряд, але є обов’язкові речі, які неодмінно знадобляться першокласнику навіть в Новій школі:

·        Якісні кольорові олівці, малювати якими буде саме задоволення.
·        Тоненька ручка з трьома гранями, щоб кожен пальчик став на своє місце.
·        М’який простий олівець, що гарно витирається.
·        Якісна зручна гумка.
·        Декілька тоненьких (12 арк.) зошитів: 3-4 в клітинку та 3-4 в косу лінійку з допоміжною лінією.
·        Чітка лінійка (достатньо буде 12 см).
Про все інше, якщо потрібно, скаже вчителька на батьківських зборах, що відбудуться у серпні.
Головна ж порада для батьків: купити яскраві наклейки-ціннички, попідписувати їх ім’ям своєї дитини і понаклеювати на усі речі. Повірте, у перші тижні шкільного життя – це неабияк допоможе уникнути усіляких прикрощів.
Як вибрати рюкзак?

Вчителі пояснюють: нова система як і раніше передбачає наявність у дитини рюкзаку. Адже там будуть всі речі, які потрібні школяреві для навчання. Більше того: одне з перших занять для першокласників буде присвячене темі «Що покласти у рюкзак?». До того ж, важливий і психологічний момент – наявність ранця підкреслює новий статус дитини.
Головне – обрати такий портфелик, який не шкодив би здоров’ю дитини. Лікарі пояснюють обов’язкові умови: жорстка ортопедична спинка, жорсткий каркас. Це дозволить рівномірно розподілити навантаження на хребет дитини. Він не повинен бути важким, завеликим, бажано аби не боявся дощу і мав  достатню кількість відділень, аби всі речі його власника були на своєму місці.
До речі…
Онлайн-курс для вчителів початкових класів на електронній платформі EdEra може бути цікавим та корисним і для батьків. Там є можливість просто ознайомитися з темою, яка зацікавила, переглянути коротке та змістовне відео. Знайти онлайн-курс можна за посиланням.
Источник: 0462.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Категория: Общество
comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: