headpiece

Президент Чернігівської торгово-промислової палати Костянтин Іванов: Треба викинути політику з голів депутатів

Президент Чернігівської торгово-промислової палати Костянтин Іванов розповів про те, чому не бачить Чернігів туристичною столицею України, що потрібно зробити з депутатами і як підтримувати настрій міста.
Треба прибрати політику з міської ради
– Останніми роками в Чернігові відбувається багато змін. Частина мешканців тішиться, частина – критикує. Чого, на вашу думку, більше – перемоги, чи зради?
– Істина, як завжди, десь посередині. Мені не подобається розподіл суспільства на зрадофілів і перемогоботів, але навіть сьогодні (розмова відбувалася 29 жовтня. – Прим. ред.) під час дискусії щодо перспектив міста все звелося до чорно-білого кіно. В одних – «все пропало», і інші казали, що не все так погано. Це казав я, спираючись на міжнародні рейтинги, які складали не у Порошенка чи в міській раді. Насправді, з багатьох позицій Чернігів у десятці міст. З точки зору відкритості процедур, легкості ведення бізнесу… Я сповнений оптимізму.
Ми знаходимося в помилковій матриці, в якій існують «люди» і «влада». Причому зрадофіли не йдуть далі, ніж просто використовувати цей жупел. І якщо ми хочемо дійсно розвитку, більш комфортного життя, прозорості щодо ефективності використання бюджетних коштів чи корупційних ризиків – то зобов’язані не ділити суспільство на чернігівців і владу, а говорити про самоврядування.
Проблема ще й у тому, що на місцях існує недолуга партійна система. Але її можна подолати, позбутися політичних прапорів і протистояння там, де воно непотрібне, на рівні громади.
– Яким чином?
– Зайшли обрані депутати в зал – і кожен написав заяву: «Прошу призупинити членство в партії на строк виконання обов’язків депутата». І тоді будуть рішення, які приймають люди. Не партія. Не люди Ляшка чи Порошенка.
– А буде така заява діяти?
– А хто може заборонити людині призупинити членство? Як і вийти, ніхто не може заборонити вийти з партії.
– Питання, чи захочуть цього самі депутати.
– Мають захотіти. Бо самоврядування – коли ми самі «врядовуємося». Громада направила депутатів для того, аби робити життя кращим. І в цьому разі все виходить на рівень взаємовідносин конкретних людей.
– Схоже на кумівство.
– Ні. Це будуть просто люди, які приймають рішення для людей. Якщо політику і партії прибрати на місцевому рівні, тоді ми позбавимося страшилки «влада». Не буде цієї парадигми: є ви, а є влада, яка не дає нам нормально жити. Там будуть просто люди. Одні з нас.
Аби ми робили інше, краще й цікавіше життя, нам треба вилізти з окопів, які були прописані політиками на початку 90-х.

– На своїй сторінці в соцмережах ви нещодавно опублікували картинку-мем із чотирьох клітинок: «Ми українці! Ми хочемо жити краще! Ми лаємо владу!» А четверте поле: «І на цьому все». Що там має бути в ідеальному суспільстві?
– Цей квадратик має бути заповнений сильним громадським сектором. У нас відбулася певна девальвація, коли нема сильних громадських організацій з професіоналами у своїй справі. І замість громадського суспільства у нас – активісти. Не хочу ображати, але більшість з них нікчемні з професійної точки зору. Для них це спосіб існування. Там офіційно безробітні. На мою думку, може бути громадська організація безробітних, але вона має діяти виключно для захисту безробітних.
І ці «активісти» – декларанти з тезами. Не пропонують рішення проблем, не займаються просвітою, а лише говорять. Ми говоримо десятиліттями, але не формуємо рішення, не протискаємо їх прийняття, не контролюємо виконання – і, звісно, не отримуємо результат.
Робити не для туриста, а для себе
– Всі ці успіхи міста в прозорості влади, підтримці бізнесу стосуються невеликої частки людей. А що хорошого чи поганого в Чернігові відбулося на побутовому рівні? Що може оцінити бюджетник, пенсіонер, найманий працівник?
– Я живу практично все життя в Чернігові і вважаю, що неправильно порівнювати з відстані три-чотири роки. Це короткозоро. Я знаю, яким був Чернігів 40 років тому, 30, 20. І я порівнюю досить довго. Це інше місто у всьому.
Я бачу проблеми і здобутки. І чую голоси, що нема того і того і що на «Чезарі» було 20 тисяч людей… Все так, але місто сьогодні краще, ніж 10, 20, 30 і 40 років тому.
– Багато критики щодо вкладень в зовнішній вигляд (парки, фонтани), але при цьому не вирішуються, скажімо, проблеми транспорту. Чи ви бачите тут диспропорцію?
– Диспропорція є. Нам треба більше дивитися на енергетику міста. Тим більше, коли відбуваються тектонічні зсуви щодо дерегуляції галузі.
У нас є ТЕЦ, яка належить жителям міста. Багато хто про це забуває, поки раз на 5, 6 чи 10 років на сесію не виносять питання подовження терміну оренди. Аргументи попереднього голови були в тому, що у міста не вистачить ресурсів, у тому числі й кадрових, аби ефективно управляти цим майном. Оскільки ринок вугілля, на якому працює ТЕЦ, завжди був непрозорим.
Але зараз, щоб ми не були в цейтноті, коли прийде час наступного подовження оренди, потрібно проаналізувати всі можливості і вирішити – чи не настав час повернути об’єкт місту, створити комунальне підприємство. Адже це тепло, гаряча вода, електрика, які неодмінно будуть дорожчати.
Другий актив – «Облтеплокомуненерго». Це орендар наших мереж.
Водоканал – це приклад того, як успішно може працювати комунальне підприємство, якщо в нього правильно інвестувати. Свого часу там взяли кредит від Світового банку, не розікрали, а купили техніку. І сьогодні ми маємо велике щастя, яке має мало хто у світі, – артезіанську воду. Але не вистачає інвестицій в каналізацію і заміну магістралей.

– Тобто ухил в комунальні проекти був би доречніший? Це могло би допомогти незахищеним верствам…
– В цілому – так. Але хто сказав, що місто має піклуватися про пенсіонерів. В якому це законі? Про пенсіонерів дбає Гройсман, бо ініціював субсидію. Це не є класичне рішення, а поєднання «вужа і єжа». Спроба об’єднати соціалізм і капіталізм.
Але це не функція міста. Місто не має займатися пенсіонерами, якщо немає доброї волі. І коли воля підкріплена не популізмом, а коштами, ТЕЦ, водоканалом, ОТКЕ. В такій моделі громада каже: у нас є 20–30 мільйонів, які можемо витратити на якісь категорії. Пенсіонер – не звання. Це просто людина на пенсії. Це не заслуга. Людина пропрацювала – і пішла. Комунальні тарифи держава взяла на себе… У мене теща з тестем за двокімнатну квартиру в хрущовці платять менше 300 грн. Рішення є, і воно працює. Тому я не зовсім розумію, в чому обурення.
– Великі кошти вкладаються «для туристів»: фонтани, сквери, в’їзна дорога з боку Києва… Але чи здатен Чернігів стати туристичною столицею?
– Я є песимістом щодо туристичної столиці. Бо у нас нема об’єктів, які були б магнітом. Чомусь люди глибоко помилково вважають, що наші дійсно унікальні церкви це можуть зробити. Але це три години максимум. Навіть із супердокладною екскурсією і фізичним відвідуванням усіх пам’яток. А далі що? А якщо викреслити людей, яким не цікава історія?
І не треба робити «для туристів». Достатньо певної комфортної інфраструктури: щоб турист міг зорієнтуватися, мав де поставити машину і максимально був проінформований ще вдома, що варто побачити і куди піти. У Відні інфраструктура для туристів – це стійка в аеропорту з путівниками і квитками на транспорт. Все. Головний принцип – будувати для себе.
– Тоді Чернігову шукати іншу нішу? Чи цього не потрібно?
– Потрібно. Але вкладати  в те, чого нема в Києві. Щоб до нас їхали кияни і гості столиці…
– У Києві чогось нема?
– У мене є ідея. Я її зараз подарую через «Семь дней» місту. Це акваріум прісноводних риб. Не в підвалі, а світового рівня. Це не гігантські інвестиції – 10–12 мільйонів євро. В Атланті, Генуї, Шанхаї акваріуми з акулами, скатами, черепахами, тропічними рибами. А у нас були би в’юни, лини, лящі, соми, щуки, карасі, судаки і безліч інших. Я не чув про такий об’єкт.
Друге – картинна галерея. Це 10–15 мільйонів євро. Не фантастичні гроші. Скільки полотен у підвалі нашого Художнього музею унікальних! Але чого до нас поїде турист? Він хоче бачити музей рівня світового комфорту. Назвіть у Києві такі? «Мистецький арсенал» і Музей води. Все.
Сучасний музей – це просвітницький центр, в якому проходять івенти, а не просто розповідають: оце Галаган-старший, оце родина Галаганів, оце молодший Галаган….
Ми підтримуємо настрій міста
– Близькість до Києва для туризму – це плюс. Але столиця «краде» кадри.
– Краде. І що, замінувати київську трасу? Чи колючим дротом обнести? Треба змиритися з цим. Інша справа, що мислити стратегічно. Реалізувати нашу перевагу.
У Києві люди працюють, на них тисне мегаполіс, пробки, темп життя, неможливість купатися в Дніпрі. Куди кияни втікають на вихідні? Львів і Одеса. Чернігів має стати кращим містом для їхнього уїк-енду. Все, що є у Львова, не випадковий результат. Не прокинулися якось зранку кияни – і не поїхали. Це результат довготривалої стратегії: запрошення професійних консультантів, які працювали, складали плани, пропонували ідеї фестивалів. Кожен місяць захід, який стане всеукраїнським: шоколад, кава, книжки, пиво, спорт, джаз…

– До речі, про джаз… Торгово-промислова палата активно підтримує багато культурно-мистецьких проектів у місті. Це реалізація вищесказаного чи є якісь додаткові інтереси?
– Коли з’явилася ідея робити фестиваль «Чернігів Джаз Оупен», який, на жаль, зараз призупинений, я читав фентезійно-пригодницько-детективну книгу, у фіналі якої людство, аби врятуватися, мало відправити музикантів з усього світу, щоб вони зіграли концерт на Красній площі в Чернігові. Мені це здалося символічним.
Так, у Чернігові нема постаті рівня Штрауса, з яким асоціюється Відень, і нема свого Івасюка, який уособлює Буковину. Але музика проситься. Це певний настрій і вібрації. У кожного міста вони свої. Берлін звучить по-своєму, Відень – по-своєму, сучасна Москва фантастично співзвучна з похабним трешовим «русскім репом».
У Чернігові – своя музика. Не така, як у Львові чи Києві. І ми підтримуємо всі заходи, які формують оці вібрації і настрій міста.
До речі, повертаючись до теми парків і фонтанів. Вони теж важливі для створення цього настрою. Не економіка попереду музики. Ні. Це все важливо.
І важливо, повторюся, звільнити місце в головах депутатів від усіх партій і політики. Тоді там з’явиться місце для стратегії розвитку. Бо зараз: вибори, приїжджає лідер, треба робити мітинг… Все це дурня і маячня.
Источник: 0462.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Категория: Интервью
comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: